МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВ СТОРОНИ ЗАХИСТУ І ПОТЕРПІЛОГО НА ПЕРЕВІРКУ ДОСТОВІРНОСТІ ВИСНОВКУ ЕКСПЕРТА

Опубліковано в Blog.

Право на справедливий суд закріплено у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом - у ст. 129 Конституції України, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів (в т.ч. - висновків експерта) - у ст. 129 Конституції України та у ст. 22 КПК України. Однак, на сьогодні сторона захисту і потерпілий не мають достатніх прав щодо самостійного залучення експерта, перевірки достовірності висновку офіційно призначеного експерта та його оскарження.

 

Захист конституційних прав та свобод людини і громадянина у судовій
практиці та правоохоронній діяльності

Галина Авдеева
кандидатка юридичних наук, старша наукова співробітниця, провідна наукова
співробітниця НДІ вивчення проблем злочинності імені академіка
В.В. Сташиса НАПрН України, м. Харків, Україна

МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВ СТОРОНИ
ЗАХИСТУ І ПОТЕРПІЛОГО НА ПЕРЕВІРКУ ДОСТОВІРНОСТІ
ВИСНОВКУ ЕКСПЕРТА

Право на справедливий суд закріплено у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом - у ст. 129 Конституції України, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів (в т.ч. - висновків експерта) - у ст. 129 Конституції України та у ст. 22 КПК України. Однак, на сьогодні сторона захисту і потерпілий не мають достатніх прав щодо самостійного залучення експерта, перевірки достовірності висновку офіційно призначеного експерта та його оскарження.

Оцінку висновку експерта як джерела доказів здійснюють слідчий, прокурор, слідчий суддя та суд за критеріями належності, допустимості і достовірності. За першими двома критеріями оцінка висновків зазвичай є зрозумілою, а оцінка достовірності висновку експерта в окремих випадках викликає певні складнощі. Це підтверджують результати анкетування 240 осіб (150 слідчих, 16 прокурорів, 15 оперативних співробітників, 11 суддів та 28 адвокатів). Зокрема, 75% респондентів не в змозі без допомоги обізнаних осіб оцінити достовірність висновку експерта. Таку думку висловили 65% слідчих, 64% прокурорів, 87% оперативних співробітників, 73% суддів і 86% адвокатів. 78% анкетованих вважають за потрібне законодавчо закріпити залучення обізнаних осіб (спеціалістів, незалежних експертів, фахівців у певній галузі, рецензентів) для допомоги в оцінці достовірності висновку експерта. Низка вітчизняних та закордонних вчених-криміналістів стверджує, що слідчий і суд не в змозі самостійно оцінити ні наукову обґрунтованість висновків експерта, ні правильність вибору і застосування методів дослідження, ні відповідність методу сучасним досягненням даної галузі наукового знання тому, що для такої оцінки вони повинні володіти такими ж спеціальними знаннями, як й експерт. [1, С. 369], [2, С. 318], [З, С. 583], [4, С. 989].

Згідно з Правилом 702 Федеральних правил доказування в США суд під час оцінки доказів (в т. ч. - висновків експерта) залучає незалежних осіб, які мають спеціальні знання, навички, досвід, відповідну освіту. [5] Одним із допоміжних методів оцінки висновку експерта згідно зі стандартом Дауберта є його рецензування іншою обізнаною особою з метою перевірки правильності застосування експертом певних методологічних підходів, а не для оцінки рецензентом його висновків. [6, с. 39].

Група радників президента США з питань науки і технологій у своєму звіті зазначає про наявність численних експертних помилок при дослідженні різних об'єктів. [7, С. 3]. Більшість помилок виникають при порівняльному дослідженні об'єктів експертизи і носять оціночний суб'єктивний характер. [7, С. 5]. Таке застереження має вкрай важливе значення тому, що висновки експерта формуються на основі його оціночних суджень, які можуть містити помилки і стати однією з причин несправедливого судового рішення. [8, С. 36].

Суди Нідерландів, спираючись на рішення Європейського суду з прав людини, надають можливість обвинуваченому оскаржити висновки офіційно призначеного експерта за допомогою усних або письмових зауважень іншої незалежної обізнаної особи. [9].

Відповідно до ч. 2 ст. 245 Кримінального процесуального кодексу Німеччини суд зобов'язаний за клопотанням підсудного або прокурора залучити незалежну обізнану особу для аналізу доказів (в т. ч. - висновку офіційно залученого експерта). [10].

В Італії кожна зі сторін має право залучати своїх технічних помічників для незалежного рецензування експертних висновків (ст. 225 КПК Італії). [11].

В Україні представники державних експертних установ негативно ставляться до незалежного рецензування їх висновків. [12, С. 2598]. На сьогодні метою рецензування висновків є лише вдосконалення професійної майстерності експертів, поліпшення якості та обґрунтованості їх майбутніх висновків, а не допомога в оцінці висновку експерта як доказу на запит органів правопорядку. [13]. Через те, що державні експертні установи не зобов’язані повідомляти особам, які призначили рецензовані експертизи, про негативні результати їх рецензування, існує вірогідність того, що основою вироків і рішень суду можуть слугувати помилкові висновки експерта.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) неодноразово зазначав у своїх рішеннях про випадки порушення принципу рівності сторін при оскарженні стороною захисту висновків державних експертів. Наприклад, у рішенні ЄСПЛ «Khodorkovskiy і Lebedev проти Росії» від 25.7.2013 зазначено, що відхилення судом рецензій на висновки експерта, є порушенням ст. 6 Конвенції (Право на справедливий суд), а відмова у розгляді в суді рецензії на висновки експертів порушує рівновагу між сторонами захисту і обвинувачення у питанні збору й надання експертних доказів і знехтує принципом рівності сторін. [14].

Останнім часом суди України почали визнавати важливість і правомірність незалежного рецензування висновків експерта. Так, у Постанові Верховного суду України від 14.01.2021 р. по справі № 922/2216/18 наголошено на тому, що «невзяття до уваги» судами рецензії як доказу порушує принцип змагальності сторін, а «рецензія по своїй суті не є повторною чи додатковою експертизою, у ній не оцінюються докази. Експерт, який надає рецензію, оцінює, зокрема, методи і повноту дослідження, логіку висновку». [15]. У Вироку Святошинського районного суду м. Києва від 15 січня 2018 р. за справою № 759/846/17 зазначено, що за результатами аналізу незалежної рецензії на висновок експерта як письмового доказу суд визнав висновок судово- економічної № 64/9/2016 необгрунтованим, необ’єктивним та таким, що не відповідає законодавству України. [16].

Тобто, в Україні поступово запроваджується незалежне рецензування висновків експерта як допоміжний (роз'яснювальний) засіб їх оцінки як джерел доказів. Тим більше, в Указі Президента України №837/2019 від 08.11.2019 як невідкладні заходи з проведення реформ зазначено запровадження рецензування висновку судового експерта та упровадження механізму оцінювання якості наданої правової допомоги з використанням інструменту рецензування («peer review»).

Для отримання допомоги під час перевірки об’єктивності та достовірності висновку експерта сторона захисту і потерпілий повинні мати законне право звертатися за допомогою до відповідного фахівця. Отримана за результатами такої допомоги рецензія на висновок офіційно залученого експерта не може слугувати джерелом доказів, але у разі виявлення у висновку експерта недоліків і помилок, які вплинули на формулювання висновків, вона має розглядатися слідчим (судом) і слугувати підґрунтям для призначення повторної або додаткової експертизи. Це дозволило б зменшити кількість слідчих (судових) помилок та сприяло б реалізації принципу змагальності сторін та свободи в поданні суду доказів стороною захисту і потерпілим.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

  1. Щербаковский М. Г. Проведення та використання судових експертиз у кримінальному провадженні: монографія. Харків : В деле, 2015. 560 с.
  2. Теория судебной экспертизы: учебник / Е. Р. Российская, Е. И. Галяшина, А. М. Зинин. Москва : Норма, 2009. 368 с.
  3. Kovera, М. В., & McAuliff, В. D. (2000). The effects of peer review and

evidence quality on judge evaluations of psychological science: Are judges effective gatekeepers? Journal of Applied Psychology, 85(4),                                                                                          574-586. DOI:

https://doi.Org/10.1037/0021-9010.85.4.574 (дата звернення 09.09.2021).

  1. Martire, К., & Edmond, G. (2017). Rethinking expert opinion evidence.

Melbourne University Law Review, 40(3),                                                                                          967-998. URL:

https://law.uninielb.edu.au/ data/assets/pdf file/0008/2494286/07-Martire-and- Edmond.pdf (дата звернення 15.09.2021).

  1. Federal Rules of Evidence. 2021. Official Edition (Федеральні правила доказування США). URL: https://www.rulesofevidence.org/table-of-contents/ (дата звернення 19.09.2021).
  2. Edmond, Gary and Cole, Simon A. and Cunliffe, Emma and Roberts, Andrew J., Admissibility Compared: The Reception of Incriminating Expert Evidence (i.e., Forensic Science) in Four Adversarial Jurisdictions (2014). (2014) 3 University of Denver Criminal Law Review 31-109. URL: https://ssm.com/abstract=2396871 (дата звернення 18.09.2021).
  3. Forensic Science in Criminal Courts: Ensuring Scientific Validity of

 

по

Feature-Comparison Methods. Report to the President. Executive Office of the President. President’s Council of Advisors on Science and Technology. September 2016.                                                                                        URL:

https://obamawhitehouse.archives.gov/sites/defaLilt/files/microsites/ostp/PCAST/pcas t forensic science report final.pdf (дата звернення 17.09.2021).

  1. Авдеева Г.К., Коновалова В.О. Проблеми вирішення розумових завдань при формуванні експертних висновків. Актуальні проблеми протидії злочинності : матеріали наук. конф. за результатами роботи фахівців НДІ вивч. проблем злочин-ності ім. акад. В. В. Сташиса НАПрН України за фундаментал. темами у 2019 р. (м. Харків, 23 груд. 2019 р.) / редкол.: В. С. Батиргареєва, В. І. Борисов, Д. П. Євтєєва та ін. Харків : Право, 2019. С. 35-37.
  2. Malsch, М., & Freckelton, І. (2005). Expert Bias and Partisanship: A Comparison Between Australia and the Netherlands. Psychology, Public Policy, and Law, 11(1), 42-61. DOI: https://doi.Org/l 0.1037/1076-8971.11.1.42 (дата звернення 19.09.2021).
  3. Strafprozessordnung fur die Bundesrepublik Deutschland. Stand:

01.02.2021 aufgrund Gesetzes vom 03.12.2020 (BGB1.1 S. 2678). § 245 Umfang der Beweisaufhahme;      prasente                                           Beweismittel         URL:

https://dejure.org/gesetze/StPO/245.html (дата звернення 19.09.2021).

  1. Codice di procedura penale Parte Prima (Кодекс кримінального процесу.

Частина перша) Altalex eBook ,                                   2011. Italy. URL:

https://www.legislationline.org/download/id/4357/file/Italy

Part l it.pdf (дата звернення 18.09.2021).

  1. Vasyl Y. Tatsiy, Vladimir A. Zhuravel, Galina K. Avdeeva. Independent forensic medical examination as a mean of proving the facts of a torture usage. Wiadomosci Lekarskie 2019, tom LXXII, nr 12 cz. II. Warsaw : Wydawnictwo Aluna. P.P. 2596-2601. DOI: 10.36740/WLek201912234 (дата звернення 18.09.2021).
  2. Про затвердження Порядку проведення рецензування висновків судових експертів: Наказ Міністерства Юстиції України № 335/5 від 03.02.2020. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/zO 131 -20??Text (дата звернення 17.09.2021).
  3. Case of Khodorkovskiy And Lebedev v. Russia. 25/10/2013. URL: https://hudoc.echr.coe.int/fre#{%22itemid%22:[%22001-122697%22]} (дата звернення 18.09.2021).
  4. Постанова Верховного суду України від 14.01.2021 р. по справі № 922/2216/18. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.ua/Review/94151198 (дата звернення 20.09.2021).
  5. Вирок Святошинського районного суду м. Києва від 15 січня 2018 р. за справою № 759/846/17. Єдиний державний реєстр судових рішень. URL: https://reyestr.court.gov.Ua/Review/71570540 (дата звернення 20.09.2021).